Мікотоксикози – це гострі отруєння, що виникають внаслідок проникнення в організм тварин грибкових токсинів. Саме токсини грибків, а чи не грибки самі є причиною захворювання. Серед усіх сільськогосподарських тварин найбільш чутливими до мікотоксинів є свині. Мікотоксини можуть міститися як у грубих, так і концентрованих кормах. Тому важливо проводити лабораторні дослідження кормів.
Симптоми. Частим проявом дії мікотоксинів є зниження тонусу судин, внаслідок чого зменшується приплив крові до шкіри, кінцівок, хвоста та вух. Через порушення харчування уражені ділянки втрачають чутливість, відзначається їхнє посиніння, а згодом розвивається некроз. Серед внутрішніх органів на отруєння мікотоксинами найяскравіше реагують легені, травна система, плацента та молочні залози. Крім того, токсини, що виділяються грибками, мають гепатотоксичну, нефротоксичну, нейротоксичну та естрогенну дію. Мікотоксини можуть викликати порушення кровотворення, збільшувати слиновиділення і підвищувати чутливість очей до світла, а також призводити до пошкодження слизових оболонок і шкіри.
Організму свиней найчастіше шкодять такі токсини, як: зеараленон, дезоксиніваленон (ДОН), афлатоксин, охратоксин, Т2 токсин, ерготоксину та фумонізинів. Навіть серед одного виду тварин прояв мікотоксикозу дуже індивідуальний. До того ж слід враховувати можливість вмісту в кормах кількох видів токсинів, які здатні взаємно посилювати свій негативний вплив на організм. Найбільш чутливими до мікотоксинів є статево-вікові групи тварин з найбільшою енергією росту, зокрема, поросята на дорощуванні, супоросні та підсосні свиноматки. Їх характерна хронічна форма течії мікотоксикозів, яка розвивається поступово. Хронічні мікотоксикози не мають яскраво вираженої симптоматики, тому часто залишаються непоміченими та викликають значні економічні збитки від недоотримання продукції та внаслідок пригнічення імунної системи.
Для гострих мікотоксикозів характерна добре виражена клінічна картина захворювання. Тому симптоми хвороби, а також патологоанатомічні зміни є основними критеріями при встановленні діагнозу. Клінічним проявом мікотоксикозів у поросяті часто може бути некроз шкіри на суглобах кінцівок та хвоста. Оскільки мікотоксикози значно знижують опорну здатність організму, на їх тлі часто помічають ускладнення інфекційними хворобами, зокрема сальмонельозом, колібактеріозом та іншими, з якими здоровий організм був би малочутливим.
У свиноматок, крім посиніння вух та кінцівок, нерідко спостерігають аборти та народження нежиттєздатних поросят; після опоросу розвиваються ендометрит. Неодружені свиноматки реагують на мікотоксини перегули, почервонінням вульви та сосків. До специфічних симптомів мікотоксикозів додаються такі загальні відхилення, як: підвищення температури, погіршення апетиту та загальне пригнічення. Симптомами певних отруєнь є некротичні зміни внутрішніх органів, насамперед печінки та нирок, жовтяниця видимих слизових оболонок, судоми, тремор та парез кінцівок.
Найбільшу шкоду серед мікотоксинів завдає зеараленон – токсин грибків Fusarium graminearum та Fusarium culmorum, для якого характерна естрогенна активність.
Навіть кілька мг токсину здатні викликати у них відповідні зміни у статевих органах, що визначають як естрогенний синдром.
Якщо оцінювати всі продукти, що використовуються у свинарстві та світі, то близько чверті з них забруднені мікотоксинами. В Україні найчастіше зустрічаються мікотоксини, які виробляють у процесі своєї життєдіяльності грибки видів Fusarium та Aspergillus, тобто охратоксини та зеараленон. Інші види токсинів можуть грати певну роль у тому випадку, коли для годування поголів'я закуповується сировина закордонного походження. Тоді суміш мікотоксинів у готових кормах буде непередбачуваною, оскільки виявлятиметься не тільки просте додавання токсичного ефекту, а також синергія в дії окремих мікотоксинів, через що їх шкідливий вплив посилюватиметься.
Першими тривожними знаками при отруєнні мікотоксин є зниження апетиту і, відповідно, загальне зменшення споживання корму в стаді. Паралельно із цим скорочуються продуктивні показники, зокрема прирости; може виникати діарея, а також почервоніння та свербіж шкіри. Окремим характерним симптомом для отруєння охратоксином є поліурія та збільшення споживання води. У важких випадках тварин порушується координація рухів. Клінічна картина отруєння виявлятиметься, коли рівень забруднення кормів перевищуватиме 5-10 мг охратоксину на кг.
Основними симптомами отруєння зеараленоном є порушення статевої функції, зокрема симптоми, подібні до проявів тічки у ремонтних свинок. Живонароджених поросят від хворих свиноматок значно повільніше розвиваються