Актинобацилозна плевропневмонія свиней (Pleuropneumoniae actino-bacillesis suis; гемофілезна плевропневмонія) — інфекційна висококонтагіозна хвороба поросят, що характеризується лихоманкою, септицемією, геморагічною некротизуючою пневмонією.

Етіологія. Збудник хвороби Actinobacillus pleuropneumoniae – дрібні, капсулоутворюючі, нерухомі коккобактерії.
В даний час відомо 12 серологічних варіантів A. pleuropneumoniae.


Епізоотологічні дані. Джерелом збудника інфекції є хворі та здорові свині, бактеріоносії, з мигдаликів яких збудник виділяється протягом 3-4 місяців після одужання. Зараження відбувається аерогенним шляхом. Виникненню хвороби сприяють раннє відлучення поросят від свиноматок, перегрупування, транспортування, порушення параметрів мікроклімату та інші фактори. Найчастіше хворіють тварини 6 – 15-тижневого віку. Захворюваність при гострій течії досягає до 90%, смертність становить 20-40%, при підгострому та хронічному перебігу захворюваність не перевищує 15-20%, а смертність – 1%.
Актинобацилярна плевропневмонія реєструється протягом усього року, але найчастіше спостерігається у серпні – листопаді та лютому – березні.


Течія та симптоми. Інкубаційний період триває від 4 до 24 години. Хвороба протікає надгостро, гостро та хронічно.
При надгострій течії у хворих на свиней температура підвищується до 41,5-42,0 °С, вони відмовляються від корму, пригнічені, лежать, дихання тяжке з хрипами. З'являється задишка, ціаноз шкіри вух, п'ята, підгрудки та черевної стінки. В агональному стані з носових ходів виділяється піниста кров'яниста рідина. Смерть настає протягом 6-24 годин після появи перших ознак хвороби. Часто спостерігається раптова загибель добре розвинених поросят без видимих ознак хвороби.
При гострому перебігу зазначені ознаки хвороби прогресують негаразд швидко і переважають переважно симптоми пневмонії. Температура тіла коливається лише на рівні 40,5-41,0 °С.
При хронічній течії відзначається короткочасне підвищення температури тіла, кашель, хворі тварини погано поїдають корм, унаслідок чого відстають у рості.


Патологоанатомічні зміни. При огляді трупів поросят виявляють багряно-синє забарвлення шкіри вух, рила, підщелепного простору, нижньої частини шиї, підгрудка, черева, промежини, шкіри навколо ануса, хвоста та кінцівок. Ніздрі, п'ятачок та губи іноді забруднені кров'ю.
На розтині полеглих тварин виявляють у грудній порожнині до 250 -300 мл ексудату з домішкою пластівців фібрину та геморагічним запаленням легень та вираженим набряком інтерстиціальної сполучної тканини. Уражаються всі частки легень, але частіше діафрагмальні та серцеві. Вони збільшені в об'ємі темно-червоного, рідше синьо-червоного кольору. З поверхні розрізу виділяється значна кількість рідкої рідини.


Діагноз ставиться на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатів виділення збудника хвороби. Для дослідження у ветеринарну лабораторію направляють шматочки уражених легень, середостінні та бронхіальні лімфатичні вузли від 2-3 свіжих трупів у термосі з льодом. Проводять гістологічні, бактеріологічні та серологічні дослідження.
Лабораторний діагноз на актинобацилярну плевропневмонію вважають встановленим при виділенні з патологічного матеріалу культури з властивостями, характерними для A. pleuropneumoniae.


Диференціальний діагноз. Актинобацилярну плевропневмонію необхідно відрізняти від гемофільозного полісерозиту, грипу, мікоплазмозу, чуми, пастерельозу та сальмонельозу.