Збудником трихомонозу є одноклітинний паразит під назвою "Trichomonas gallinae". Птахи можуть заразитися трихомоноз після споживання забруднених води і корму. Особливо схильні до цієї хвороби молоді птахи.
 

Симптоми. Захворювання проявляється виснаженням, ураженням слизової оболонки ротової порожнини, харчового каналу – переважно сліпих відростків товстих кишок та печінки. Хворий птах відстає в зростанні та розвитку, можлива загибель молодняку, зменшення несучості, виснаження. Хворіють і індики, і кури, і гуси, і качки, і цісарки. Джерелом інвазії служить хворий птах та його виділення. Найбільш чутливим вважається молодняк віком від 2 тижнів до 6 місяців. Спалахи трихомонозу припадають на весну та літо. Зараження відбувається переважно через харчовий канал.
Трихомонади виділяють протеолетичні ферменти, які сприяють перетравленню тканин. У місцях їхньої локалізації спостерігаються глибокі ураження стінок харчового каналу. Підвищується кількість прямого та непрямого білірубіну, що свідчить про прояв гемолітичної жовтяниці. Істотно порушується бар'єрна та антитоксична функції печінки. Інкубаційний період триває від 6 до 15 діб.
Можливі дві форми перебігу трихомонозу птиці:
 

Гострий трихомоноз. Реєструють у молодняку. У курчат, каченят, гусенят уражається, головним чином, кишечник, і з'являються ознаки кульгавості, що переходять у парез кінцівок. Хворий птах стає млявим, крила опускаються, ділянка клоаки забруднена рідкими виділеннями, фекалії пінисті. Температура тіла падає, птах мерзне, збивається до груп. Поступово пташенята відмовляються від корму, виснажуються та гинуть. При трихомонозі птиці смертність молодняку може досягати 60-70%. У індичат хвороба протікає з ураженням харчового каналу. На слизових оболонках рота, стравоходу та зоба з'являються жовті або білі вузлики. Апетит пропадає, з'являється сонливість, крила обвисають. Через кілька годин після прояву клінічних ознак гине до 80% хворих на індичат.
 

Хронічний трихомоноз. Характерний птахи старшого віку. Симптоми трихомонозу виражені слабо, проявляються ослабленням апетиту, загальною слабкістю, посиленою спрагою, зниженою активністю. У птиці скуйовджене пір'я, рідкий послід, жовто-коричневого або зеленуватого кольору, пінистий.
 

Паталогоанатомічні зміни. При розтині тушки загиблої птиці сліпі відростки кишечника потовщені, наповнені сирою масою жовтуватого кольору. Слизова оболонка набрякла, з сірими некротичними нашаруваннями. Печінка переповнена кров'ю, на ній помітні окремі некротичні вогнища, жовчний міхур збільшений обсягом. Загибель птиці настає від виснаження та інтоксикації.

Діагноз ставлять на основі клінічної картини, патологічних змін та лабораторних досліджень.