Ехіностоматидози викликаються численними видами трематод із сімейства Echinostomatidae підряду Echinostomata. Найбільш патогенними та найбільш поширеними є Echinostoma revolution, Hypodereum conoideum та Echinoparyphium recurvatum. Збудники локалізуються в кишечнику домашніх качок та гусей, диких водоплавних та болотних птахів, значно рідше у курей, індиків та голубів.
Збудники. Живі гельмінти червоного кольору, завдовжки від 0,3 до 1,3 см, завширшки 0,69-1,12 мм. На передньому кінці тіла паразити мають адоральний диск (приротовий комір), озброєний хітиновими шпильками (37-45 шт.), кількість яких має діагностичне значення. Добре розвинені жовточники, ротова, особливо черевна, присоски. За допомогою присосок, кутикулярних шипів на адоральному диску в передній частині тіла паразити фіксуються до слизової оболонки кишечника.
Цикл розвитку. Збудники – біогельмінти. Розвиваються за допомогою дефінітивних (птахи), проміжних (прісноводні молюски з пологів Radix, Lymnaea, Physa, Planorbis, Anisus) та додаткових (ціх же молюсків, жаб, деяких видів риб та комах) господарів.
Водоплавні птахи заражаються у теплу пору року на водоймах, заковтуючи додаткових господарів з інвазійними личинками збудників. Статевої зрілості гельмінти досягають через 6-16 днів. Тривалість життя Е. revolutum – близько 2 міс.
Епізоотологічні дані. Зараження птаха починається навесні. Найбільш неблагополучними щодо інвазії є стоячі неглибокі водойми та заболочені ділянки пасовищ. Максимальне зараження качок та гусей спостерігається у літньо-осінній період року. Тяжкий перебіг хвороби серед молодняку у віці до 2 міс. Взимку відбувається самовідходження статевозрілих паразитів, тому в цей час їх у кишечнику птахів не виявляють.
Патогенез. Збудники травмують слизову оболонку кишківника. Внаслідок цього виникає запалення, підвищується секреція кишкових ферментів. Відбувається сенсибілізація птахів продуктами обміну паразитів.
Симптоми хвороби. У разі інтенсивного зараження молодняку водоплавного птаха гельмінтами спостерігаються зниження апетиту, схуднення, пригнічення, з'являються пронос, спрага. Загибель настає внаслідок кахексії. У дорослих птахів перебіг хвороби хронічний. Спостерігаються відставання в зростанні, зниження несучості.
Патологоанатомічні зміни. Труп виснажений, відзначають катарально-геморагічне запалення кишечника, у його просвіті — слиз, іноді з домішкою крові, та значну кількість збудників. У місцях паразитування гельмінтів – точкові крововиливи, стінки кишечника значно потовщені. При розтині трупів та виявленні паразитичних хробаків.
Діагноз встановлюють при дослідженні фекалій методом послідовного промивання та виявлення в них яєць збудників.