Мікоплазми можуть довго жити в організмі господаря ніяк себе не виявляючи, доки не виникне фактор, який спровокує розвиток захворювання
 

Коротко про мікоплазмоз сільськогосподарських тварин

Мікоплазмоз є інфекційним захворюванням, збудником якого є мікроорганізми, що належать до сімейства Mycoplasmataceae. Ці бактерії, з відсутньою клітинною стінкою, найчастіше переживають в організмі господаря як персистенції. Розвитку захворювання сприяють не лише скупченість тварин та підвищена вологість у місцях утримання, а й стресові ситуації. Стресові ситуації виступають своєрідним каталізатором, що активізує життєдіяльність мікоплазм в організмі тварини та збільшує їх чисельність.

Шляхи передачі мікоплазмозу

Мікоплазмоз може виникати у всіх сільськогосподарських тварин, але найбільше йому піддаються новонароджені та молоді особини. Основний шлях передачі – вертикальний, від матері до дитини. Так, якщо корова є носієм мікоплазм, то з великою ймовірністю теля захворіє на 1-2 день життя, але частіше на 8-20. Крім того, у таких корів часто трапляються викидні або народжується не життєздатний приплід. Горизонтальний шлях передачі настільки поширений, але зустрічається у сільськогосподарських тварин у віці 3-6 місяців. При горизонтальному шляху передачі мікоплазмозу, зараження походить від хворих тварин, не виключено зараження бактеріями через неякісні корми та воду. Мікоплазмоз може розвиватися поруч із іншими інфекційними захворюваннями.

У ВРХ захворювання характеризується пневмонією, артритом, в основному, карпальних та зап'ясткових суглобів, у свиней – запаленням легень та порушенням функції відтворення у свиноматок, у птиці – різними респіраторними захворюваннями. Мікоплазмоз може спровокувати парагрип, пастерельоз, ринотрахеїт та інші захворювання.

Профілактика та лікування

Специфічних профілактичних заходів щодо боротьби з виникненням мікоплазмозу – немає. Спільними заходами профілактики можна знизити гостроту прояви епізоотичного процесу. Але загалом вона настільки ефективна, як із інших інфекційних хворобах. У неблагополучних із захворювання фермерських господарствах проводять низку таких санітарно-ветеринарних заходів, як:

- посилення вентиляції приміщень, у яких утримуються тварини;

- часта заміна підстилки на суху;

- Щоденний маціон;

- Обробка пуповини у новонароджених тварин 7% розчином йоду.

Лікування мікоплазмозу у сільськогосподарських тварин здійснюють переважно антибіотиками. Препарат Доксорал, французької фірми QALIAN, є перевіреним засобом боротьби з мікоплазмозом. Широкий спектр антибактеріального впливу дозволяє позбутися інших інфекцій, які можуть бути в організмі тварини поруч із мікоплазмозом. Діючою речовиною препарату є доксициклін. Доксорал розчиняють у питній воді, дозуванні, яка визначається на 1 кг живої ваги кожного виду тварин індивідуальних. Повний курс лікування становить 3-5 днів.