Гематома вушної раковини (отогематома) являє собою обмежене скупчення крові та лімфи між шкірою та хрящем вушної раковини.


Причини. Отогематома виникає внаслідок пошкодження судин, розташованих на вушній раковині. Основними причинами її утворення є забиті місця, розчеси або укуси інших тварин. Сверблячка і расчесы можуть бути викликані хронічним отитом, вушним кліщем та алергічними реакціями.


Симптоми. На місці утворення отогематоми формується обмежена припухлість у вигляді напівсфери. Гематома м'яка на дотик, місцева температура може бути підвищена, спостерігається помірна болючість та гіперемія (почервоніння). Собака нахиляє голову у бік хворого вуха, виявляє занепокоєння. Часто захворювання супроводжується свербінням, що може провокувати розчісування та подальшу травматизацію вуха.


Лікування отогематоми спрямоване на видалення крові, що накопичилася, і лімфи. На першому етапі лікування лікар може запропонувати проведення пункції з подальшою аспірацією вмісту та введенням у порожнину лікарських засобів. Якщо отогематома утворилася через розчісування внаслідок сверблячки, слід звернути увагу на лікування основного захворювання (отиту, алергії, отодектозу і т.д.), запобігши таким чином виникнення рецидивів отогематоми.


У разі рецидиву потрібне хірургічне втручання. Над гематомою вушної раковини з внутрішньої сторони розсікають шкіру, роблячи досить довгий прямий або S-подібний розріз, при якому менш імовірною є рубцева деформація вушної раковини при подальшому загоєнні. З порожнини видаляються згустки крові та фібрину. Відокремлену від основи хряща шкіру притискають і фіксують наскрізними стібками. Стежки накладають у шаховому порядку вздовж вуха, щоб не допустити порушення кровообігу. Цей метод забезпечує постійний відтік рідини до загоєння порожнини.
Після операції застосовують антибіотикотерапію та місцеву обробку вушної раковини антисептичними препаратами. Вухо фіксують за допомогою пов'язки, що абсорбує (вбирає) виділення. Для додаткового захисту вуха доцільно використати спеціальний комір. Зняття швів зазвичай проводять через 3-4 тижні після операції.
Якщо не проводити лікувальні заходи, захворювання може розвиватися двома шляхами. У першому випадку шкіра на вушній раковині, в місці найбільшого натягу, проривається самостійно, даючи вихід рідини, що накопичилася. Можливе інфікування тканин та розвиток некрозу (омертвіння) вушної раковини. У другому випадку рідина, що накопичилася, поступово розсмоктується. Вушна раковина при цьому зазвичай деформується і залишається зморщеною на все життя.


Профілактика розвитку отогематоми у собак полягає у запобіганні виникненню захворювань, що супроводжуються свербежем та травматизацією вушних раковин при розчісуванні (отит, отодектоз, блошиний дерматит). З цією метою власнику слід регулярно оглядати та промивати вуха вихованця за допомогою спеціальних лосьйонів та обробляти його від бліх та кліщів.