Чума м'ясоїдних (Pestis carnivorum, хвороба Карре, чума собак, інфекційна катаральна лихоманка собак) - гостра контагіозна хвороба, що характеризується гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок органів дихання, травлення й сечовиділення, а також ураженням центральної нервової системи, очей та шкіри.


Історична довідка

• Чуму м'ясоїдних установлено в Європі та Росії в другій половині XVIII ст. У 1762 р. зареєстровано в Криму під назвою «кримська хвороба».
• Вірус чуми собак вперше був виявлений французьким ученим Карре в 1905 р., вірусна природа хвороби доведена Данкіним і Лейдлоу в 1926 р.
• Чума м'ясоїдних поширена в багатьох країнах світу, завдає значних економічних збитків хутровому звірівництву та службовому собаківництву.

Характеристика збудника хвороби
 

РНК-геномний пантропний вірус з родини Paramyxoviridae. Віріони поліморфні, найчастіше сферичної форми, діаметром 115 - 160 нм, вкриті поверхневою глікопротеїдною оболонкою з виступами завдовжки 8 - 10 нм. В організмі хворих тварин вірус у високих титрах виявляється в крові, селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, плевральному та перитонеальному ексудатах, носових виділеннях.
Добре розмножується в курячих ембріонах, первинних культурах клітин нирок собак, тхорів й кролів, а після адаптації до курячих ембріонів також у перещеплюваних лініях Hela i Hep.
Вірус відносно стійкий у зовнішньому середовищі: при мінус 20 °С залишається життєздатним в органах загиблих собак упродовж 6 міс, у носовому слизі - 1 - 2 міс, у крові - 3 міс. За плюсових температур не змінює своєї активності у фекаліях та носових виділеннях 7 - 11 діб, при мінус 10 °С - кілька місяців, у ліофілізованому стані - понад рік. Інактивується при 60 °С через 30 хв, при 100 °С - миттєво, під дією сонячного світла - через кілька годин, ультрафіолетового опромінення - 30 хв. Руйнується 2 %-м розчином формаліну або фенолу впродовж кількох годин.


Епізоотологія хвороби

• У природних умовах до чуми найбільш сприйнятливі собаки, лисиці, норки, єноти, стійкіші - песці, вовки, шакали, койоти, леопарди, рисі, леви, гієни, ведмеді, борсуки, ласки, видри, куниці, тхори. Захворювання можливе в будь-якому віці,однак частіше хворіють молоді тварини - собаки віком від 2 міс до 1 року, хутрові звірі - до 5-місячного віку. Резервуаром вірусу чуми м'ясоїдних у природі є дикі м'ясоїдні тварини та бродячі собаки.

• Джерелом збудника інфекції є хворі на чуму тварини, що виділяють вірус з витіканнями з очей і носа, слиною, калом, сечею, а також перехворілі тварини-вірусоносії впродовж 3 міс після одужання. Зараження відбувається при прямому контакті здорових тварин з хворими, через контаміновані вірусом корми, воду, повітря, підстилку, предмети догляду, годівниці, одяг та взуття обслуговуючого персоналу. Механічними переносниками збудника хвороби можуть бути птахи, гризуни, жалкі комахи, люди.

• Хвороба реєструється впродовж усього року, однак частіше навесні та восени. Проходить у вигляді спорадичних випадків, ензоотій та епізоотій, що визначається рівнем імунітету у сприйнятливих тварин, величиною популяцій, частотою контактів серед диких звірів, умовами утримання та повноцінністю кормових раціонів хутрових звірів, яких розводять у неволі.

• Чума м'ясоїдних нерідко ускладнюється секундарною мікрофлорою (сальмонели, пастерели, коки) або супроводжується інфекційним гепатитом та парвовірусною інфекцією. У разі спалаху чуми серед неімунних тварин захворюваність може сягати 90 %, летальність - 60 - 80 %.

 
Патогенез

Після проникнення в організм через слизові оболонки дихальних шляхів вірус у перші 6 діб репродукується в лімфоїдній тканині, звідки кров'ю та лімфою розноситься по всьому організму, спричинюючи вірусемію, запалення слизових оболонок дихальних шляхів і травного каналу, ураження очей, нервової тканини, епідермальних клітин шкіри на кінцівках. Надалі патологічний процес часто ускладнюється вторинною бактеріальною мікрофлорою.

​​​​​Клінічні ознаки  та перебіг хвороби
 
У собак інкубаційний період триває від кількох днів до 3 тижнів і довше. Перебіг хвороби надгострий, гострий, підгострий та хронічний. Розрізняють легеневу, кишкову, нервову та шкірну форми чуми, іноді відмічається змішана форма хвороби. Н а д г о с т р и й перебіг буває дуже рідко, характеризується раптовим підвищенням температури тіла до 40 - 41 °С, різким пригніченням, відмовою від кормів, швидкою загибеллю тварини в перші 2 - 3 доби хвороби.

. 
Гострий перебіг спостерігають на початку ензоотії. Проявляється високою температурою (39,5 - 41,2 °С), яка утримується 1 - 2 доби, потім знижується, стає сталою чи ремітивною. Тварини малорухливі, тремтять, відмовляються від кормів. З ніздрів витікає серозний, слизистий, а згодом гнійний ексудат, розвивається кон'юнктивіт, з'являється кашель. Може також спостерігатись ураження травного каналу. Тривалість хвороби −15 - 21 доба.


Найчастіше трапляється підгострий перебіг. Проявляється пригніченням, зниженням апетиту, важким диханням. Спостерігаються світлобоязнь, почервоніння та набряк кон'юнктиви, склеювання повік гноєм.


Навколо ніздрів, рота, на внутрішній поверхні стегон та черевної стінки з'являються дрібні червоні плями, на місці яких згодом утворюються гнійні міхурці та кірочки. Тривалість хвороби - 3 - 4 тижні.


Хронічний перебіг проявляється ураженням нервової системи. Хвороба триває 1 міс і  більше.

Форма прояву хвороби визначається домінуючими клінічними симптомами. Однак за всіх форм хвороби уражаються очі. У разі легеневої форми спостерігаються риніт, трахеїт, бронхіт, прискорене важке дихання. Згодом різко підвищується температура, розвивається плеврит, катаральне запалення легень.

За кишкової форми відмічають запори, що змінюються проносом, фекалії рідкі, жовтого кольору, з домішкою слизу та крові, блювання, повну відмову від кормів, швидке виснаження. У разі шкірної форми на безшерстих ділянках черева й стегон з'являються пустульозно-вузликові ураження, екзема, кірочки.

Нервова форма супроводжується збудженням тварини, агресивністю, судомами окремих груп м'язів, парезами, паралічами задніх кінцівок, прямої кишки, сечового міхура, лицевого нерва. Розвиваються сліпота, глухота, втрата нюху, які нерідко залишаються на все життя. За змішаної форми можливе одночасне ураження органів дихання і травлення або нервової системи.

Проте частіше зустрічається шкірна форма, при цьому ураження нерідко спостерігаються по всьому тулубу. В кінці хвороби порушується координація рухів, виникають паралічі кінцівок, з'являється пронос. Тривалість хвороби - 2 - 18 діб. Летальність у молодняку може досягати 100 %, у дорослих звірів - 30 - 35 %. У тхорів спостерігаються катаральні явища, дегідратація, випинання та набряк прямої кишки. У соболів і песців ураження шкіри не буває.

Патологоанатомічні зміни

При надгострому перебігу хвороби виявляють накопичення серозного ексудату в серцевій сорочці, дрібні крововиливи в серцевому м'язі, катаральне запалення слизових оболонок. При гострому перебігу чуми спостерігають катаральне або гнійне запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, бронхів, плеври. У легенях відмічають сірувато-червоні зони запалення або осередки ателектазу.

На слизовій оболонці травного каналу - крововиливи, ерозії, виразки. Характерними для чуми собак вважаються крапчасті та смугасті крововиливи на слизових оболонках дванадцятипалої й прямої кишок, а також сечового міхура. Селезінка часто збільшена і застійно гіперемійована. В головному та спинному мозку виявляють негнійний енцефаломієліт.


Ураження печінки і шлунку при чумі собак
 


Значні геморагії під слизовою оболонкою тонкого віддіду кишечника 

Крововиливи під серозною оболонкою товстого кишечника

Лікування ,імунитет

• На початку хвороби з успіхом використовують гіперімунну сироватку проти чуми м'ясоїдних і гамма-глобулін, меншою мірою - цитровану кров здорових звірів. Для пригнічення збудників секундарної інфекції застосовують сульфаніламідні й нітрофуранові препарати, а також антибіотики широкого спектра дії з попереднім визначенням чутливості до них бактеріальної мікрофлори.
• Проводять також симптоматичне лікування, дають серцеві, жарознижувальні та відхаркувальні препарати.
При нервових явищах призначають люмінал, мединал, бромід калію та інші засоби. Хворих тварин забезпечують дієтичними кормами та оптимальними умовами утримання.
• Після перехворювання на чуму м'ясоїдних формується стійкий і тривалий імунітет. Щенята від імунних матерів не сприйнятливі до вірусу чуми впродовж 2 - 3 міс після народження (колостральний імунітет). Для специфічної профілактики застосовують сухі культуральні вірусвакцини з атенуйованих штамів , які зумовлюють створення імунітету терміном до одного року.

Медикаментозне лікування: бажано розпочинати лікування при перших симптомах інфекційного захворювання з специфічних сироваток,глобулінів,інтерферонів . Сироватка Дог Протект 5  (  1-3 рази з інтервалом 12-24 годин в залежності від важкості патологічного процесу),Каніферон Рекомбінований інтерферон для собак ( 1раз на день  курс лікування становить 5-7 днів).
Для зниження синдрому «набряку-набухання» мозку – сечогінні (лазікс). Для відновлення діяльності мозку – вітаміни групи В. Плацестім  або Гепавікел. Крім того, симптоматична терапія повинна включати серцеві препарати, седативні та протисудомні засоби та інші. Пробіо Плюс,Байкал для відновлення нормальної кишкової флори. На стадії «нервової чуми» (епілептичні напади, судоми, різка кульгавість та ін.), коли вірус, розмножуючись у нейронах і гліальних клітинах, викликає демієлінізацію, рекомендуються застосовувати глюкокортикоїдні гормони, оскільки застосування на цій стадії імуностимуляторів здатне погіршити стан собаки до летального кінця  за 1-2 дні ,причому перед смертю стан тварин різко загострюється. 

Сульфаніламіди при чумі треба використовувати з обережністю!!!, оскільки вони можуть провокувати ураження ЦНС, проте при сильно вираженій симптоматиці ураження респіраторного тракту хороші результати дають цефалоспоринові антибіотики (цефтріаксон, цефазолін, цефтіокур). лікар може призначити антибіотик до якого чутлива кишкова флора.

Протокол лікування
 

       Найменування препарату             Метод застосування                         Дозування              Дні лікування
   та кратність введення    
Сироватка Дог Протект 5 внутрішньом'язово або підшкірно До 5 кг по 1 мл
вище 5 кг по 2 мл
1-3 разів
з інтервалом 12-24 години
Пробіо Плюс перорально 1 мл на 5-10 кг 1 раз на день 3-5 днів
Цефтріаксон внутрішньом'язово
або внутрішньовенно
10-20 мг на 1 кг 1-2 рази на день 5-7 днів
Плацестім  внутрішньом'язово 0,1 – 0,2 см3 на 1 кг
маси тіла тварини
1 раз на день 4-6 днів