Перитоніт (Peritonitis) - розлите або обмежене запалення очеревини, що супроводжується посиленою ексудацією.
Інфекційний неспецифічний перитоніт буває внаслідок проникаючих поранень черевної порожнини, розрив внутрішніх органів, поширення інфекції з навколишніх органів і тканин. Перитоніт може виникнути при занесенні інфекції в черевну порожнину гематогенним і лімфогенним шляхами, а також з рядом розташованих органів при розривах і виразках шлунка, кишечника і т.д.
Патогенез. Роздратування численних нервових рецепторів, якими дуже багата очеревина, різними патогенними факторами, призводять до потоку больових імпульсів у центральну нервову систему. Які поступили в центральну нервову систему нервові імпульси викликають її виснаження, призводячи до розладу нервової регуляції в організмі тварини, відбувається посилення процесу ексудації та зменшення резорбції, одночасно порушується робота серця, судин, моторика органів розташованих у черевній порожнині. Спочатку виник спазм судин черевної порожнини, змінюється їх розширенням. У кровоносних судинах відбувається скупчення значної кількості крові, у хворої тварини розвиваються явища набряку та застою, скорочується обсяг циркулюючої крові, погіршується робота серця. З розширених капілярів очеревини відбувається випотівання ексудату, в очеревині накопичується серозна рідина, в якій присутні формені елементи крові, білок, токсичні речовини брюшини мезотелій набухає, при цьому відбувається осередкове його руйнування і він відшаровується. Антибактеріальна здатність листків очеревини та перитонеальної рідини різко знижується, водночас її всмоктувальна здатність зберігається. В окремих випадках фіброзний випіт, що утворився, затримує всмоктування, щільно прилипає до серозних поверхонь, викликаючи їх склеювання, викликаючи обмеження запального процесу в очеревині. Коли відбувається зниження резистентності організму, мікроби, токсини, продукти обміну та білкового розпаду впливаючи на органи черевної порожнини, легко проникають у кров, лімфу, призводячи до інтоксикації організму тварини та порушення діяльності окремих органів та систем. Організм хворої тварини реагує підвищенням температури тіла (захисна реакція організму). При запаленні очеревини у тварини відбувається уповільнення перистальтики кишківника, аж до розвитку паралітичної кишкової непрохідності. В організмі хворої тварини відбувається залежування вмісту шлунково-кишкового тракту, внаслідок чого в кишечнику у тварин накопичуються гази та отруйні продукти обміну речовин. При перитоніті у тварин рефлекторно збуджується блювотний центр, що призводить до блювання у тварини. Додатково відбувається розлад функції печінки, нирок та підшлункової залози. Зрештою, при розвитку у тваринного загального перитоніту, у нього розвивається сепсис, внаслідок чого хвора тварина гине.