Острогнійне запалення з прогресуючим некрозом (омертвінням) пухкої клітковини та тенденцією до генералізації гнійної інфекції. Розрізняють підшкірну, підфасціальну, міжм'язову та інші флегмони. Вони можуть бути первинними (на тлі інфікованих травм, ран, відкритих переломів) та вторинними – як ускладнення при локалізації острогнійної інфекції (фурункула, карбункула, абсцесу, гнійного артриту, остеомієліту) та хворобах шкіри (екзема та ін.).

Флегмона виникає при проникненні в тканини мікробів аеробної та анаеробної групи через зовнішні покриви, при пораненні, гематогенним або лімфатичним шляхом. Виникає вона також при попаданні в тканини дратівливих хімічних речовин (штучна флегмона), наприклад, кальцію хлориду, гексаметилентетраміну. Інфекційний початок проникає у тканини через зовнішні покриви або лімфогенним шляхом. Сприяючим фактором у розвитку процесу є травма тканин. 

Флегмона – тяжке захворювання, яке нерідко ускладнюється запаленням судин, їх тромбозів, а також сепсисом. Хвороба супроводжується сильно вираженим пригніченням тварини, втратою апетиту, хворобливістю, місцевим та загальним підвищенням температури.

Діагностують флегмону по вираженому колатеральному набряку, високої загальної температури і різкої больової реакції в зоні м'язового черевця, а підфасційний прокол під кутом 30 ° дозволяє отримати гній.