Періостит (periostitis) – запалення окістя. З причин виникнення періостити поділяються на: травматичні – в етіології яких основну роль грають всілякі травми; запальні – це такі періостити, коли запальний процес переходить за продовженням інших тканин; токсичні - причиною їх виникнення є впливу на окістя токсинів при деяких загальних захворюваннях організму; ревматичні чи алергічні; специфічні – виникають за таких захворювань як актиномікоз, туберкульоз тощо. За участю в етіології запалення окістя мікроорганізмів розрізняють періостити асептичні та гнійні.

Періостити за характером ексудату та патологічними змінами поділяються на: ексудативні (серозні, серозно-фібринозні, фібринозні, гнійні) та проліферативні (фіброзні та осифікуючі). Ексудативні форми періоститів протікають, як правило, гостро, а проліферативні завжди хронічні. Асептичний періостит. Основним симптомом гострих асептичних періоститів є наявність щільної, слабко обмеженої припухлості. При пальпації припухлість дуже болюча, оскільки окістя добре іннервована. Зазначається підвищення місцевої температури. При періоститах на кістках кінцівок порушується функція опори, тобто з'являється кульгавість опорного типу.

При фіброзному періоститі припухлість щільної консистенції чітко обмежена, малоболісна або абсолютно безболісна, без підвищення місцевої температури. Шкіра над осередком ураження рухлива. Осифікуючий періостит характеризується різко обмеженою припухлістю твердої консистенції, часто з нерівною поверхнею. Болючість відсутня, місцева температура не підвищена. Вона при гіперостоз може бути навіть зниженою, так як новоутворена кісткова тканина слабо васкуляризована. За всіх форм асептичного запалення окістя загальна реакція, як правило, відсутня. 

Лікування. Проводять за загальними правилами лікування асептичних запалень. У першу стадію лікування направляють на зменшення ексудації, а в другу – на розсмоктування продуктів запалення та відновлення функції. Високий ефект у першу стадію дає аплікація постійних магнітів, у другу – опромінення терапевтичним лазером геленеону або СТП. При хронічних періоститах намагаються загострити запальний процес введенням гострих речовин, припіканням, впливом ультразвуком. Поверхнево розташовані розрости фіброзної та кісткової тканини видаляють оперативним шляхом. Якщо кісткові чи фіброзні розрощення не викликають розлади функцій, лікування зазвичай не проводять. Гнійний періостит.

Причиною гнійного періоститу є потрапляння та розвиток у окістя гнійної мікрофлори. Це може відбуватися при пораненнях, відкритих переломах, що проникають до окістя, при поширенні гнійного запалення за продовженням і гематогенним шляхом. Гнійні періостити супроводжуються важкими місцевими та загальними розладами. Підвищується температура тіла, частішає пульс і дихання, тварина пригнічена і часто відмовляється від корму. Відзначається обмежена припухлість, дуже болісна, гаряча, з великою напругою тканин. Потім з'являються вогнища хиблення над місцями розплавлення окістя, після розтину яких з'являються нориці. При зондуванні відчувається шорстка поверхня кістки. Якщо гнійний періостит розвивається на кістках кінцівок, то спостерігається сильна кульгавість або функція кінцівок на якийсь час випадає. Діагноз уточнюється рентгенографією. 

Лікування гнійних періоститів має бути комплексним: загальним та місцевим. Загальне лікування полягає у проведенні курсу антибіотикотерапії, застосуванні засобів, що підвищують резистентність організму та знімають інтоксикацію, застосуванні антигістамінних препаратів. Основним моментом у місцевому лікуванні є розтин піднадкісткових абсцесів, вишкрібання кюреткою некротизованої тканини, висічення нориць. Після оперативного втручання застосовують антисептичні розчини та присипки, дренажі з гіпертонічними розчинами солей та пов'язки, що відсмоктують.