Кал - вміст товстої кишки, що виділяється при дефекації. Є сумішшю, що складається з неперетравлених залишків їжі, травних соків, клітин епітелію і мікробів, 95% яких мертві.
Аналіз його допомагає у діагностиці захворювань органів травлення. Може проводитися без спеціальної підготовки хворого чи, щодо функціональної здатності кишечника, після 3-4 днів спеціальної дієти. Кал для аналізу збирають у чистий сухий посуд, при бактеріологічному обстеженні — в стерильну пробірку. Найпростіших паразитів виявляють негайно після дефекації. За 2-3 дні слід утриматися від прийому деяких лікарських засобів (препаратів заліза, вісмуту, вікаліну), що змінюють його характер та колір, а при дослідженні на вміст крові – від м'ясних та рибних продуктів.
Огляд калу передбачає визначення його кількості, консистенції, форми, кольору, запаху, залишків їжі, домішок крові, слизу, глистів.
Фекалії у тварин беруть або з прямої кишки, або з землі (або підлоги) в залежності від виду гельмінта в кількості 4-10 г. При взятті їх з прямої кишки на руки надягають тонкі гумові рукавички або напальчники. При дослідженні на кишкові стронгілятози і легеневі гельмінти (особливо при диктіокаулезі) фекалії потрібно брати тільки з прямої кишки, щоб уникнути забруднення досліджуваного матеріалу личинками гельмінтів, що вільно живуть. Допустимо відбирати проби з статі, коли дослідження проводять на захворювання, при яких го яєць не виходять личинки (фасціолез, дикроцеліоз, монієзіози, аскаридіози і т.д.).
Доставляють проби фекалії у скляній, пластмасовій тарі, целофанових мішечках або пергаментному папері.
Збирати кал для дослідження слід зранку. Якщо це важко, можна підготувати пробу заздалегідь, але не більше ніж за 8 годин перед здаванням калу в лабораторію. У цьому випадку зберігати пробу слід у холодильнику (не заморожувати).