У світі стрімко поширюється нодулярний дерматит великої рогатої худоби.
До теперішнього часу нодулярний дерматит ВРХ в Україні не зафіксовано, проте швидкість просування захворювання становить 70-100 км. на добу, тож за 3-4 тижні воно буде біля кордонів України. Виникає загроза можливих збитків українських фермерів через загибель тварин.
Нодулярний дерматит передається тваринам здебільшого трансмісивно кровосисними комахами, комарами, москітами та мухами.
Запобігти поширенню збудника, можливо проводячи ретельну дезінфекцію та дезінсекцію. Компанія "Українські ветеринарні технології" пропонує застосовувати Екоцид 2,5 кг, К-отрін і Квік Байт спрей.

Нодулярний дерматит великої рогатої худоби - (шкірна горбкуватість, шкірно-вузликовий висип, вузликова екзантема), хвороба "шкірного набряку" в буйволів (Dermatitis nodularis bovum) - інфекційна хвороба великої рогатої худоби, що супроводжується гарячкою, набряком підшкірної сполучної тканини та органів, утворенням шкірних вузлів, ураженням очей, слизової оболонки дихального та травного трактів.
Економічні збитки. Летальність при нодулярному дерматиті великої рогатої худоби не перевищує 10%. Водночас економічні збитки значні, з огляду на те, що знижується молочна і м'ясна продуктивність, якість шкіряної сировини, порушується статева циклічність у корів, а у биків розвивається тимчасова статева стерильність.
Джерелом вірусу є хворі тварини та вірусоносії - тварини в прихованому періоді захворювання і ті, що залишилися після перехворювання.
У навколишнє середовище вірус потрапляє з відторгнутими шматочками ураженої шкіри і з вірусвмісними молоком, спермою, слиною і кров'ю.
В ущільнених шкірних вузлах його можна виявити протягом 4 місяців з моменту їх утворення. Там, де хворобу реєструють стаціонарно, вона проявляється лише як ензоотія і у вигляді спорадичних випадків. Відсутня видима закономірність і в поширенні хвороби. Так, іноді не хворіє здорова тварина, яка перебуває поруч із хворою, і хворіє в стаді за десятки і сотні кілометрів.

Етіологія. Нодулярний дерматит передається тваринам здебільшого трансмісивно комахами, комарами, москітами та мухами. Про це свідчать виявлення вірусу в крові через 22 дні після появи у тварин симптомів хвороби та сезонний характер хвороби. Найбільша кількість хворих тварин реєструється там, де багато кровосисних комах.
Патогенез має деяку схожість із патогенезом при віспі, але немає чіткої стадійності в утворенні шкірних уражень. При підшкірному зараженні великої рогатої худоби через 4-7 днів на місці ведення вірусвмісного матеріалу утворюються хвороботворні горбки, навколо яких виникає запальна реакція діаметром до 20 см. Запалення захоплює не тільки шкіру, а й підшкірну клітковину, іноді м'язову тканину. Генералізація процесу відбувається на 7-19-й день після зараження тварин, цьому передує лихоманка у хворої тварини протягом 48 год і більше.
Вірус у крові виявляють через 3-4 дні після підйому температури і масового утворення горбків. У цей період вірус із кров'ю проникає в слизову оболонку ротової порожнини, носа, очей, піхви, препуція, слинні, молочні залози, сім'яники. Процес утворення горбків супроводжується гіперплазією епітелію шкіри. Виникнення набряку в дермі пов'язане з тромбозом судин, що веде до коагулюючого некрозу навколишніх тканин. Запальний процес охоплює лімфатичні вузли, проте механізм цього процесу не з'ясований. Запалення лімфатичних судин, утворення виразкових ран, септичні ускладнення можуть виникати внаслідок секундарної інфекції.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період - від 3 до 30 днів, частіше 7-10 днів. Продромальний період короткий. За гострої форми в початковій стадії хвороби після підвищення температури тіла до 40°С у тварини відбувається зниження апетиту, з'являється сльозотеча, серозно-слизові виділення з носа. Через 48 годин на шкірі шиї, грудей, живота, паху, кінцівок, голови, вимені утворюються щільні круглі або дещо витягнуті вузлики зі щільною поверхнею, діаметром 0,5-7 см, висотою до 0,5 см. Число вузликів коливається від десяти до кількох сотень. Їх легко промацати, і вони більш помітні у тварин з короткою шерстю, гладкою, на безшерстих або слабо вкритих шерстю ділянках. Іноді вузлики зливаються.
Через кілька годин після появи по краях вузликів починає відділятися епідерміс, а в центрі утворюється характерна западина і починається некроз тканини. Некротичні ділянки облямовані валиком завширшки 1-3 мм, що складається з грануляційної тканини. Через 7-20 днів після появи вузлика некротизована ділянка секвестується, і її можна витягти або, підсихаючи, вона відпадає. Тоді вона матиме вигляд пробки розміром 1×2 см.
Якщо процес не ускладнюється, то порожнина, що утворилася, заповнюється грануляційною тканиною і заростає непігментованою шкірою з шерстю. Якщо ж процес ускладнився, то утворюються виразки. Несеквестовані вузли ущільнюються і в такому стані можуть залишатися до року і більше. Набряк, що з'явився на початку хвороби або пізніше, може збільшуватися і поширюватися на сусідні ділянки. У лактуючих корів на вимені часто з'являються вузлики. Молоко стає рожевим, густим, здоюється болісно по краплях, а при нагріванні застигає в гель. Лімфатичні вузли збільшені й легко пальпуються, особливо передлопаткові.
За важкої форми відзначається тривала лихоманка, втрата апетиту, схуднення тварини. Вузлики промацуються по всьому тулубу, відзначаємо сильне ураження органів дихання і шлунково-кишкового тракту. На слизовій оболонці утворюються плоскі круглі ерозії та сірувато-жовті некротичні бляшки. Надалі відзначають їх нагноєння, виразки. На повіках з'являються ерозії та виразки, рогівка мутніє, настає часткова або повна сліпота. З рота виділяється густа тягуча слина, з носа - гнійний слиз зі смердючим запахом. Якщо виразки в дихальних шляхах супроводжуються вираженим набряком, то тварина нерідко гине від задухи.
Атипова форма нодулярного вузликового дерматиту спостерігається в новонароджених телят і характеризується перемежованою діареєю, лихоманкою, за відсутності помітних ознак шкірних уражень.
Інанпарентна форма протікає безсимптомно, але супроводжується вірусоносійством і утворенням антитіл, які нейтралізують вірус.
У тварин, які одужали, набряки і вузлики зникають, шерсть на уражених ділянках тіла випадає, шкіра тріскається і відпадає клаптиками ("клаптикова хвороба шкіри") і поступово замінюється новою. Найчастіше "горбкуватість" ускладнюється трахеїтом, пневмонією, що супроводжується утрудненим диханням, ураженням статевих органів, у самок - відсутністю еструсу і пропуском 4-6 статевих циклів, у самців - тимчасовою статевою стерильністю. Хвороба може ускладнюватися різною мікрофлорою; у цьому випадку у хворих тварин нерідко уражаються суглоби.

Патологоанатомічні зміни характеризуються вузлами на шкірі та м'язах, які складаються зі сполучної тканини або вершковоподібного ексудату. Лімфатичні вузли збільшені, набряклі, на розрізі соковиті. Під вісцеральною плеврою крововиливи діаметром до 1 см, інколи такі крововиливи знаходять на носових раковинах, у капсулі селезінки, печінки, і в слизовій оболонці рубця. Легені набряклі, іноді в них виявляють аналогічні вузли.
На слизовій оболонці носових ходів, у сальнику, нирках відмічають застійне повнокров'я, стаз, а в нирках під капсулою можуть бути й вузлики розміром 2×3 мм. Слизова оболонка сичуга дифузно запалена, на ній у ділянці дна та пілоруса можуть бути виразки. У полеглих тварин відмічаємо ознаки ентериту та крововиливи в слизовій оболонці кишківника, частіше тонких кишок. В окремих полеглих тварин реєструємо ураження суглобів.

Діагноз ставлять на підставі епізоотологічних, клінічних даних, патологоанатомічних, гістологічних змін, а також результатів лабораторних досліджень (виділення вірусу, біологічна проба). У гістологічних зрізах уражених ділянок шкіри виявляють тільця-включення. Вони містяться в більшості уражених гістіоцитів та епітеліальних клітин круглої або овальної форми, розміром з ядро клітини або дещо більші. Більшість їх сприймає забарвлення еозину, але при затяжних ураженнях вони забарвлюються основними фарбами. Вірус виділяють із характерних внутрішньошкірних вузликів, збільшених поверхневих лімфатичних вузлів, крові та сперми.

Профілактика та заходи боротьби. Для імунізації великої рогатої худоби проти горбкуватості застосовують три штами вірусу віспи овець, вирощених у культурах тканин сім'яників ягнят і хоріоаллантоїсі курячих ембріонів. Вакцинацію проводять підшкірно. Приблизно у 10% вакцинованих тварин спостерігають місцеві реакції, що виражаються в утворенні вузлика і припухлості, які зникають не пізніше ніж через 2 тижні. Тривалість імунітету 1 рік.